Flex Family Forever

Привіт, щераз. Хочу почати свій блог з розповіді про одну з моїх найзаповітніших мрій - FLEX.
   FLEX - це програма для учнів загальноосвітніх шкіл, яка фінансується урядом Сполучених Штатів. Програма надає школярам стипендії, які дають їм змогу подорожувати до Сполучених Штатів, навчатися в американській школі протягом одного академічного року і проживати у американській приймаючій родині.
   Так от, я про цю програму дізналась ще минулого року, але тоді коли я дізналась вже не можна було приймати участь, тому я чекала до наступного року, і ось цей рік настав. На початку цього навчального року, восени я знову згадала про свою "запаморочливу" мрію, і вирішила взяти участь цього року.  
   FLEX складається з 3 турів: 1ий тур - 15-хвилинний тест на граматику, туди входить 10 питань по граматиці і 6 питань по тексту, який треба буде також прочитати;2ий тур складається з 3ох ессе(творів), дається 3 теми, які необхідно розкрити впродовж 35хв.;3ий тур вже більш відповідальніший і включає в себе таке: 2 ессе(на які дають вже 45хв.), слеп(читання і аудіювання), гра і співбесіда тет-а-тет.
   Мій 1ий тур був 4 листопада, у Львові він проводився останнім серед інших міст, тест здався мені легким і я добре розрахувала час, що саме головне на 1ому турі. Результати мали бути ввечері, біля 8ої години, але вони були відомі раніше, о 7 годині. Це був список, і так як в мене прізвище починається на першу букву алфавіту "А", я була перша в списку(з мого міста на 1ому турі було біля 300 людей, в 2ий тур пройшло лише 100). Побачивши своє ім'я, в мене покотились сльози, сльози радості.. Я була дуже щаслива. Другий тур був на наступний день, 5 листопада. Ну прийшла, ну написала 3 твори, але після цього я жахливо переживала, бо одну тему я розкрила, на мою думку, не досить правильно, тому я була майже не впевнена у своїй перемозі, але я помилялась. Через 3 тижні, був обдзвін учасників з м.Львова, які пройшли в 3ій тур, і от я сижу в школі, виписую оцінки і тут дзвінок "+38044...", я одразу ж зрозуміла, що це FLEX. Знову ті ж самі сльози.. 2 грудня я поїхала на співбесіду з батьками(захватила з собою свою любиму маму), в той же ж день був слеп і ессе. Все було чудово, нам роздали анкети, які треба було заповнити і відправити до 17 грудня в Київ. Зразу ж на наступний день в мене була гра і спібесіда на 13:00. В мене була чудова група, дуже весела, мені з ними дуже пощастило. Дана, Саша, Іван, Остап і Оля, дякую вам за такий чудовий день. І ось після 3ого туру розпочалось очікування, всі чекали квітня.
   Очікування - найцікавіша частина, як мені здалось. За це очікування в мене багато чого змінилось в моєму житті, я познайомилась з своєю другою сімєю - флексерами. Ось декілька, з якими я найчастіше спілкувалась: Юля, вишенька моя, ти завжди мене у всьому підтримувала, і завжди розуміла, це саме головне; Діана - флекс сістер з Іллічівська, дякую тобі за все, за це очікування, за графіті на стіні з відліком днів до квітня;Ліза дуже хороша людина, ще одна художниця моя;Настя позитивна людина, яка випромінює свої проміння в бік інших, і дарує людям усмішку;Олічка - моя підтримка, ти завжди мене підтримувала і допомагала приборкати мої хвилювання;Світланка мега-сонечко, весела людина, з якою приємно спілкуватись;три Ані ще плюс 3 хороші людини, листуватись з вами дуже класно;Юля з Києву, дякую тобі за все, я дуже рада за тебе, ми завжди мали про, що поговорити, мали кучу тем для розмов, незабувай про мене, висилай магнітики. Ще одна надзвичайно приємна подія відбулась напротязі цього очікування - чат(ті хто треба зрозуміють). І так, спочатку чат був на 30 людей і писали всі на купу, щось типу гри "Хто швидше", але десь на наступний день був створений ще один чат, ось його головні герої: я, Даша(це вона створила цей чудо-чат, дякую тобі), Маша, Віка, Маргарита, Діана, Ліза, Льоша, Олег, Стас, Влад. Так, якщо ви це читаєте, то слухайте мене уважно: чудаки, дякую вам за це чудове очікування, за скайп, з вами було надзвичайно весело, таких як ви я ще ніколи не зустрічала, ви просто неймовірні і я вас ніколи не забуду, Флекс Фемілі Фореве <3, обожнюю вас. Віка, Олег, Стас, Рита щераз вітаю вааас з перемогою.

І ось 3 квітня почався обдзвін, всі надзвичайно нервували і я в тому числі, обдзвін тривав 3 дні, в п'ятницю він закінчився, і мені так і не подзвонили. Так, звичайно я була засмучена, але на наступний день я зрозуміла, що я вже ПІВФІНАЛІСТ, а це вже багато означає для мене, адже не кожному дається дійти до 3ого туру. Я задоволена собою, і ні в якому разі не збираюсь зупинятись на цьому, я буду продовжувати йти до своєї мети і роби все, що в моїх силах.
Дякую за увагу, сподіваюсь Вам сподобалось.
Завжди Ваша, Ілона.