Dream.

   Що означає для мене FLEX? Напевно, багато хто з нас, флексерів, задавав собі це питання, але в кожного своя думка щодо цього питання, в кожного свої думки, спогади..В когось вони хороші і приємні, а в когось напевно не дуже, адже не кожен дойшов до 3-ого туру. Думаю, що в кожного свій шлях до самої найзаповітнішої мрії, в кожного він свій. Дехто намагається викластись на повну, коли їм дають шанс, а дехто просто легковажно до цього ставиться, знаю і такі бувають, але я просто їх не розумію “як так можна?”.

   Тут на Флексі можна дізнатись багато чого нового і цікавого для себе. З приходом цієї програми в моє життя я почала замислюватись над своїм життям, над тим, що кожна людина, яка живе на цьому світі чогось варта, але, щоб це отримати треба прикласти значних зусиль і постаратись, викластись на повну, адже все, що трапляється в нашому житті це не випадковість це закономірність, і все, що не робиться все на краще. Програма ця дійсно багато чого дає, але не всі стають фіналістами і не всім дано поїхати вчитись в США, для багатьох ця мрія так і не здійснилась, для більшої частини півфіналістів не пролунав цей найбажанішій дзвінок і мені в тому числі. Так от, дійсно завдяки Флексу можна дізнатись багато чого нового і цей досвід назавжди закарбується в нашій пам’яті.

   З першої хвилини на Флексі, тобто з 1-ого туру я познайомилась з багатьма друзями. Все дальше і дальше друзів ставало все більше. І саме головне, що я помітила це те, що друзі-флексери дуже-дуже хороші і віддані друзі, які дуже добре розуміють один одного, підтримають один одного в важкі хвилини і з ними завжди є про, що поговорити, і завжди ВЕСЕЛО. В багатьох флексерах я побачила справжніх друзів, в яких є,здавалось би, всі якості, які цінують в друзях. Багато хто з них стали для мене дуже близькими друзями, яким можна довіряти секрети, і знати, що вони точно нікому їх не розкажуть. Одна проблема – відстань. Дійсно відстань це одна найбільша проблема тому, що більшість живе дуже далеко, більш, ніж 800км. І знаєте, немає такої можливості, щоб приїхати до них і обняти, поговорити “по душах” або просто погуляти. Ну, на щастя є інтернет, скайп і телефони, хоча б щось рятує нас. Дійсно, за весь цей період перебування на Флексі я познайомилась з багатьма флексерами. Флексери це дуже щирі люди, вони переживають один за одного, і радіють перемогам разом, діляться новинами, допомагають один одному. Як, то кажуть: “Один за всіх, і всі за одного.”

   Флекс – це була моя найбільша мрія. Я перш за все хотіла довести собі самій, що я чогось варта, і я довела! Довела тим, що я хоча б дойшла до 3 туру, це вже багато про, що говорить. Знаєте, думаю в кожного з нас є мрії, і в кожному з нас є частинка мрійливих дітей, які радіють подарункам і вміють по-справжньому мріяти. Так от, якщо є мрія, так іди до неї, дій, пробуй, адже якщо просто сидіти вдома і грати на комп’ютері чи дивитись телевізор нічого не доб’єшся, і за тебе нічого не зроблять, треба самим пробиватись в люди і добиватись своїх мрій власними зусиллями! Знаю, буває так, що важко чогось добитись і просто падають руки, але треба бути сильними і добитись бажаного результату, і потім як буде приємно, що все ж таки все вийшло і саме головне, що всього добились САМІ. Тому, щоб досягти своєї мрії треба бути перш за все бути наполегливим і якщо починаєш щось робити, так буть добрим, дороби це до кінця, не кидай все на пів шляху, адже такого шансу може більше не бути і просто всі старання будуть марними, і потім можна буде сильно пошкодувати. Тому, що б не сталось треба вперто йти до своєї цілі! Якщо є мрія, то не можна просто так сидіти склавши руки, треба діяти, бо без праці нічого не буде, і вона сама не здійсниться. Флекс дав мені багато чого, хороших друзів, натхнення, нове життя і поштовх до своєї мети. Вже щось є, і це треба берегти.