Привіт, всім тим хто це зараз читає. Якщо Ви, так саме Ви, це читаєте, то візьміть зараз і усміхніться просто так, будь-ласка, усміхнулись? Якщо так, то дякую, якщо ні, то Ви не чемні :) "Для чого це я таке тут виписую, для чого усміхатись?" - спитаєте Ви. А просто так, кожна усмішка на Вашому лиці - це "своєрідне досягнення", адже так просто взяти усміхнутись, без причини, а не сидіти насупленим біля монітору, усміхайтесь частіше, Вам личить усмішка :)
Назва посту Вам, мабуть, сама за себе все говорить, і Ви зрозуміли, що сьогодні щось буде пов'язано з відстаннями. Але, що ж це за відстані такі? Сьогоднішній пост буде про відстані, які стосуються дорогих для мене людей. Згодом, читаючи, Ви зрозумієте, що це я маю на увазі. Отже, що ж це Ілона нам намагається розтолкувати? Я вже розказувала про FLEX, ось цей пост трішки пов'язаний з ним. Флексери - ось вони, люди, які мені дорогі. Вже було досить постів про них, але це такі люди про яких я ніколи не втомлюсь писати, адже це того варте. Так, як FLEX вже закінчився і я, нажаль, не одна з тих щасливчиків, які їдуть в Америку, проте в мене є десь до 10 людей з якими я спілкуюсь і вони фіналісти, і я дуже рада за них, і так FLEX пройшов і тепер може краще б було вже називати флексерів - друзями, не всіх, але більшу частину. Всі вони дуже-дуже хороші і я просто розриваюсь між ними всіма, вони от просто суперові, це люди з якими не сумно, завжди весело, можна виговоритись їм без проблем і почути від них хорошу пораду, якщо потрібно, завжди допоможуть і зрозуміють. Наші дороги порозходились після результатів з багатьма, багато людей просто викреслили всіх флексерів з свого життя, повидалялись з всіх груп, які пов'язані з FLEX-ом, порвали і попалили всі календарі, малюнки, анкети і тд, щоб нічого більше не нагадувало їм про цю нездійсненну мрію(це я про тих хто не пройшов), ну і повидаляли з друзів всіх флексерів. Знаєте, як не приємно, коли спілкуєшся-спілкуєшся собі з людиною, і все здається чудово і тут оп і все, кінець, людина просто йде з твого життя і все з собою забирає, але все ж таки залишає якийсь слід, і він міг би бути дуже приємним і хорошим спогадом, але дивлячись на її поступок, не можна сказати, що видаливши людину з друзів це дуже добре, і цим вона нічого не доказала, вона просто показала свою слабість, навіщо руйнувати зв'язки з людьми з якими добре спілкуєшся? Я розумію спогади, але якщо захотіти можна все перебороти і це теж, це не є вже такою великою проблемою, спілкування не можна так припиняти. Ще така ситуація, була собі людина і здається теж, все супер, і вже в гості один до одного збираєтесь, а тут просто та людина починає нагло писати різні гидоти, або взагалі не пише, а якщо їй і написати першим, то з її боку йдуть лише - "огризання". Ну чому? Ну добре, це їхні справи, їхнє життя і я не в праві їм щось доводити, просто так не робиться, це не гарно з їхнього боку. Менше з поганим, саме головне, що це лише одиниці такі, всі решту залишились і це добре, хоч в когось є совість. Ось саме ці люди, що залишились, для мене дуже дорогі. Спілкування з ними завжди піднімає настрій, і ти думаєш: "Чому ці люди так далеко?" Дійсно, деколи це спілкування переростає в прив'язаність, Ви просто починаєте прив'язуватись до людини, яка сотні кілометрів від Вас, і навіть відстань не завадить Вам це зробити. Відстань.. Навіщо? Чому? А ось так, таке життя, воно просто доє нам перешкоди і дивиться чи ми в спромозі їх подолати. Ехх.. телефони, скайп, інтернет і листування, ось наше спілкування. Інтернет самий стандартний спосіб спілкування, просто переписуєтесь в соціальних мережах; телефони - тут вже можна спокійно собі побалакати, почути голос людини, яка так далеко; скайп - це вже можна сказати вищий рівень спілкування, і голос і образ людини, дуже схоже на реальність, але це не те, проте це вже на багато більше, ніж просто букви ВК; ну і листування, ті ж самі букви тільки цей лист - частина відправника, пишучи цей лист, людина вкладає в нього свою душу і відправляє його людині, старомодно скажете? Так, але Ви просто не розумієте наскільки це приємно отримувати листа, ось тільки спробуйте, і тоді зрозумієте про, що я. Ось і все, спілкування відбувається таким чином, а так хочеться, щоб вони були десь тут поруч, і можна піти погуляти, посидіти в кафе або просто посидіти поруч. Так хочеться цього всього, але відстань не дає такої можливості. Проте появляються можливості зустрітись. Па-па-па-пам, па-па-па-пам, до мене приїдуть декілька людей, з якими я зможу зустрітись і поспілкуватись вживу, ааа, ось саме те, що мені потрібно. Це просто "аххх..", я дуже рада, що мені випаде така можливість. Ось такі-то пироги, наробимо фоток і я Вам напишу пост так, шо чекайте, вже скоро.
Завжди Ваша, Ілося.
Назва посту Вам, мабуть, сама за себе все говорить, і Ви зрозуміли, що сьогодні щось буде пов'язано з відстаннями. Але, що ж це за відстані такі? Сьогоднішній пост буде про відстані, які стосуються дорогих для мене людей. Згодом, читаючи, Ви зрозумієте, що це я маю на увазі. Отже, що ж це Ілона нам намагається розтолкувати? Я вже розказувала про FLEX, ось цей пост трішки пов'язаний з ним. Флексери - ось вони, люди, які мені дорогі. Вже було досить постів про них, але це такі люди про яких я ніколи не втомлюсь писати, адже це того варте. Так, як FLEX вже закінчився і я, нажаль, не одна з тих щасливчиків, які їдуть в Америку, проте в мене є десь до 10 людей з якими я спілкуюсь і вони фіналісти, і я дуже рада за них, і так FLEX пройшов і тепер може краще б було вже називати флексерів - друзями, не всіх, але більшу частину. Всі вони дуже-дуже хороші і я просто розриваюсь між ними всіма, вони от просто суперові, це люди з якими не сумно, завжди весело, можна виговоритись їм без проблем і почути від них хорошу пораду, якщо потрібно, завжди допоможуть і зрозуміють. Наші дороги порозходились після результатів з багатьма, багато людей просто викреслили всіх флексерів з свого життя, повидалялись з всіх груп, які пов'язані з FLEX-ом, порвали і попалили всі календарі, малюнки, анкети і тд, щоб нічого більше не нагадувало їм про цю нездійсненну мрію(це я про тих хто не пройшов), ну і повидаляли з друзів всіх флексерів. Знаєте, як не приємно, коли спілкуєшся-спілкуєшся собі з людиною, і все здається чудово і тут оп і все, кінець, людина просто йде з твого життя і все з собою забирає, але все ж таки залишає якийсь слід, і він міг би бути дуже приємним і хорошим спогадом, але дивлячись на її поступок, не можна сказати, що видаливши людину з друзів це дуже добре, і цим вона нічого не доказала, вона просто показала свою слабість, навіщо руйнувати зв'язки з людьми з якими добре спілкуєшся? Я розумію спогади, але якщо захотіти можна все перебороти і це теж, це не є вже такою великою проблемою, спілкування не можна так припиняти. Ще така ситуація, була собі людина і здається теж, все супер, і вже в гості один до одного збираєтесь, а тут просто та людина починає нагло писати різні гидоти, або взагалі не пише, а якщо їй і написати першим, то з її боку йдуть лише - "огризання". Ну чому? Ну добре, це їхні справи, їхнє життя і я не в праві їм щось доводити, просто так не робиться, це не гарно з їхнього боку. Менше з поганим, саме головне, що це лише одиниці такі, всі решту залишились і це добре, хоч в когось є совість. Ось саме ці люди, що залишились, для мене дуже дорогі. Спілкування з ними завжди піднімає настрій, і ти думаєш: "Чому ці люди так далеко?" Дійсно, деколи це спілкування переростає в прив'язаність, Ви просто починаєте прив'язуватись до людини, яка сотні кілометрів від Вас, і навіть відстань не завадить Вам це зробити. Відстань.. Навіщо? Чому? А ось так, таке життя, воно просто доє нам перешкоди і дивиться чи ми в спромозі їх подолати. Ехх.. телефони, скайп, інтернет і листування, ось наше спілкування. Інтернет самий стандартний спосіб спілкування, просто переписуєтесь в соціальних мережах; телефони - тут вже можна спокійно собі побалакати, почути голос людини, яка так далеко; скайп - це вже можна сказати вищий рівень спілкування, і голос і образ людини, дуже схоже на реальність, але це не те, проте це вже на багато більше, ніж просто букви ВК; ну і листування, ті ж самі букви тільки цей лист - частина відправника, пишучи цей лист, людина вкладає в нього свою душу і відправляє його людині, старомодно скажете? Так, але Ви просто не розумієте наскільки це приємно отримувати листа, ось тільки спробуйте, і тоді зрозумієте про, що я. Ось і все, спілкування відбувається таким чином, а так хочеться, щоб вони були десь тут поруч, і можна піти погуляти, посидіти в кафе або просто посидіти поруч. Так хочеться цього всього, але відстань не дає такої можливості. Проте появляються можливості зустрітись. Па-па-па-пам, па-па-па-пам, до мене приїдуть декілька людей, з якими я зможу зустрітись і поспілкуватись вживу, ааа, ось саме те, що мені потрібно. Це просто "аххх..", я дуже рада, що мені випаде така можливість. Ось такі-то пироги, наробимо фоток і я Вам напишу пост так, шо чекайте, вже скоро.
Завжди Ваша, Ілося.
згодна з кожним, просто з кооожним словом,
ВідповістиВидалитиі реально усі флексери круті. флексери, дякую вам :3
а нас, і Лізу с Діаною, і усіх інших чекай вже, невдовзі будемо;)
таак, флексери дуже круті :)
Видалития чекааю, вже скоро :3