Привіііт. Сьогодні 4 червня, по плану в моїй школі проводився 3-ій екзамен, цього разу це була математика. Охохо, багато хто не хоче про неї і чути, а я от якось навпаки, можливо навіть мені трохи "паралельно", і люблю і не люблю, але все ж таки більше схильна до першого варіанту. Чому не люблю? Бо бувають деколи дуже дурні теми, і хоч розжовуй мені це 10 раз - не зрозумію, але вже за 15-тим разом це все зрозумію і засвою в своїй голові, деколи трапляються цікаві теми, але тут такий "облом", весь час цікаві теми тривають по 2 уроки, ну чому все завжди так? Не розумію. Отже, математика вдалась, чесно кажучи, я задоволена, все написала. І тут ми такі з дівчатами йдемо додому щасливі, якийсь перехожий: "О, ну точно екзамен на 5 здали!" Дійсно, було видно по нашому настрою, що практично все вдалось. Чому "практично"? Бо ще оцінки не відомо, тому не будемо загадувати наперед. Попереду ще всього лиш 2 екзамени, і якось так дивно, але ці 3 так швидко пройшли, я й не сумніваюсь, що так пройдуть і наступні 2. Так боялись ДПА, а все навпаки, зараз вже все нормально, валер'янка не пригодилась, фууух.Я щаслива, напевно, це найкраще, що може бути. Літо. Аж не віриться, що те чого ми так сильно чекали - вже наступило. Так, воно то наступило, але щось по погоді не дуже і видно, що літо. Дощик і хмари - це наша погода, погода у Львові принаймі така. Деколи з-поміж хмар прорізаються промінчики сонця, проте така радість не надовго, бо тут як тут - дощ. І зараз би хотіла прокричати: "ХОЧУ ЛІТААА!", але не можу, бо літо вже на дворі, що ж чекаємо кращої погоди.
В навушниках лунає "Гудімов - Навесні" і настрій починає набирати значних обертів. Ця пісня дійсно піднімає настрій, спробуйте :) Взагалі, я як завжди погружена в музику, меломанка така я. Хочу більше і більше музики, і взагалі хочу сходити на якийсь концерт, треба буде задуматись над цим.
Знаєте, цей пост мабуть ні про що, просто моя "білібурда". В голові дуже багато хламу, і треба його позбуватись, бо на нове місця не буде. В моєму житті з кожним днем відбуваються якісь зміни, я про щось дізнаюсь, одні люди приходять, інші йдуть, я засмучуюсь і радію водночас, бувають і сльози, але вони, мабуть, скорше від радості або від цибулі. Наше життя не передбачуване і міняється кожної секунди, радійте життю, бо воно того варте. Чорні і білі смуги - це все нісенітниці, якщо захочеш, то біла смуга в тебе буде тривати стільки, скільки сам цього забажаєш: ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ЛИШЕ ВІД НАС САМИХ, і це треба пам'ятати. Тому живіть в радість і не відмовляйте собі ні в чому.Завжди Ваша,
мрійниця Ілося.
Немає коментарів:
Дописати коментар