Останній день червня і незабутня п'ятниця! :)

   Привіт! Ось вже 30 червня, останній день перед наступним місяцем - липнем. Вже пройшов один місяць літа, що Ви зробили путнього?) Задаюсь тим же ж самим питанням собі, але не знаю відповіді. Ну, моє літо не тривало цілий місяць, а лише трохи більше 2 тижнів, але, що я встигла зробити за ці 2 тижні? Спала до 12, гуляла, дивилась фільми, слухала музику, сиділа ВК, говорила по телефону і все. Але такі речі ми робимо буквально кожен день, так не цікаво проводити літо. Та ще й до цього всього, я захворіла, сижу і їм антибіотики, умудрилась я. Погода не сама найкраща, сонце, то є, то немає, то дощ... Ось так і є. Настрою майже немає. Взагалі зараз якийсь не найкращий період в моєму житті, не чорна, а сіра смуга. Все руйнується, навіть не взявши початку, я розчаровуюсь в собі і в оточуючих. Щось в я стала дуже песимістичною. Десь пропала моя усмішка. Щось не те, але, що саме не можу оприділитись. Так все звалилось на мене, є дуже багато всього зараз, треба би розібратись в своєму "хламі", може хоч тоді стане хоч на краплину краще. Я не жаліюсь на життя, просто хіба не можна зробити його для мене хоч трішки простішим? Я розумію, це випробування і вони очікують всіх, але не все ж зразу. Так не має бути. Цей блог він як такий своєрідний щоденник для мене, але він не дуже особистий, бо його читають люди.. Не знаю, може деколи простіше виговоритись, може тоді стане легше. Ну ось, я виговорююсь, легше не стає, лікарю, скажіть, що зі мною? Мені хтось допоможе? Чи всім начхати на мене.. Я не хочу, щоб мене жаліли я просто бажаю допомоги і хочу виговоритись. Зараз не все так солодко, як хотілось би, але це життя треба звикати до того, що є. Якийсь цей пост дуже сумний. Вибачте.
   Давайте поговоримо про щось, більш приємне. Візьмемо, наприклад, п'ятницю. Я вже хвора з екзаменів ще, але ось зараз почала лікуватись, не зважала на кашель, але так не треба робити. Як тільки захворіли одразу ж починайте лікуватись і зверніться до лікаря, краще не затягувати з цим. Отже, в п'ятницю до мене прийшли мої подруги, як би так сказати - навідатись. Прийшли до мене фільм дивитись. Понакупляли всього і ми сиділи і лопали все і дивились "Пункт призначення 3", це була така сміхота. Спочатку ноутбук намагались кудись запхати, щоб все було видно, потім вилізли на моє ліжко, Таня колу розлила, потім злізли, нарешті почали дивитись, але ніяк не могли почути, що там говорять, бо хрумали чіпси, ахаха. Спокою не було ні хвилини, бо мій малий бігав туди-сюди, потім кричав з вулиці, ось так от. Додивились фільм, захотіли подивитись ще один, але передумали і пішли в "ЧАТРУЛЕТ", спочатку не могли зареєструватись, потім зареєструвались і тут понеслось. Ось тут ми дійсно насміялись. Початок був надто не передбачуваним. Включилась камера, я сижу на кріслі, дівчата позаду стоять чекають, включився якийсь хлопець з Грузії, вроді, і тут як ніби дівчат і не було, хто на землю, хто на балкон, одна я сижу на кріслі і сміюсь. Ну потім було все нормально, вже всі були, спілкувались англійською, і такі: "А ти не пам'ятаєш як буде то по-англійські? А як буде сказати так? А як то слово буде?" Англічанки великі :) Потім попались дуже милі хлопці, ми співали, сміялись, балакали, але потім вони пропали, вот печаль :( Потім попався якийсь збоченець і показав всім свої "принади", це був просто капець. Ржунімагу. Потім нам якийсь хлопець на гітарі грав, було весело. Висновки з дня: поламаний стілець, ноутбук тріснув, 2 упаковки підгорілого поп-корну, пуста пляшка під столом, на ліжку бардак, салфетки по землі, але купа емоцій і сміху. Щоб отримати щось хороше, треба чимось пожертвувати. День був хорошим і це все було того варте.
   Ось і все, дякую за увагу,
   завжди Ваша Ілося.