


А зараз ми наближаємось до головної частини мого посту, бугагага :Ь Мабуть, сама назва щось говорить сама за себе, але давайте не будемо думати-гадати, я Вам все сама розкажу. Я вже колись розповідала, що в мене в планах є одна зустріч, яка мала б бути 28 равня, але її перенесли на 27 число, але це не міняє нічого, "від перестановки доданків - сума не міняється". Отже, розпочнемо(відкриємо занавісу таємниць :D). Що ж це за "довгоочікувана зустріч"? Це зустріч з моєю вишнею :3 Я знаю, що ти це читатимеш, і пост цей присвячується тобі. Вишня? Що за вишня? Ілоно, що з тобою? Ахахаха, добре-добре. Розкажу Вам що ж це за вишня, це Соколко Юлія Анатоліївна, моя чудова подруга. Познайомились ми з нею завдяки FLEX-у, і я дуже вдячна йому за це, адже таких людей ще треба пошукати. Я дуже рада, що з тобою познайомилась, ти дуже хороша людина, і ти сама знаєш нашу печальну історію(я про овер 800км). Ми спілкуємось вконтакті, буває по телефону і по скайпі(доречі, треба буде вже в скайп виходити), от я реально дуже щаслива, що маю тебе. Дякую за все, я тебе обожнюю :* І так, приїхала Юля зі своїм класом і ще якоюсь групкою дітей до мене у Львів, Ви просто не уявляєте, яке це щастя дізнатись, що близька для тебе людина приїжає до тебе. Ми вже з нею знайомі пів року, і вона мені вже як сестра, розуміє мене і підтримує, ось, що саме головне, ми ще листувались, але щось поштарі відправляють листи не в нашу користь, листи до нас просто не доходять :( Львів нас трохи підвів своєю погодою, на минулому тижні була чудова погода, сонечко, а на цьому - дощ, який йде цільми днями і це мені починає надоїдати(шикарне в мене літо). Ми цю зустріч дуже довго чекали, рахували дні, а тут - дощ, плани були зовсім інші, але ніхто незнає, що буде завтра... Так, в результаті в нас було близько 1,5 години, це по-перше дуже мало, по-друге не всі ці 1,5 години ми провели мирно. Спочатку ми посиділи десь пів години в моєму улюбленому кафе, ну тепер це Юлине улюблине кафе теж. Потім ми бігали по місту в пошуках цукерків, потім в пошуках сувенірів, потім походили по Вернісажі і побігли на трамвай. Це треба було бачити, як ми бігали по місту. Сіли на трамвай і мали їхати в готель, але дзвінок все розставив по-іншому, ми вибігаємо з трамваю і біжимо назад в центр.
Ось це я, з власною персоною сижу на мокрій лавочці. До речі в руках у мене пакуночок від Юлі, подарунки на моє день народження: відкритка дуже мила, резинка шикарна, футболка *-*, кулончик, 2 лаки і лист(вроді нічого не забула). Дякую щераз :*
А це я вся така уважна, читаю свій лист, який я відправила Юлі :D
Оххх.. це просто не передати в двох словах. Там ми сіли на мокру від дощу лавочку і почали фотографуватись, щоб були хоч якісь фотографії, а то їх було дуже мало. Прям як в кіно, чесно, якийсь бойовик чи триллер. Але незважаючи на ці пригоди, я всерівно залишилась під враженнями від зустрічі, можливо саме така зустріч в мене буде ше довше триматись в голові. Я була дуже щаслива, що врешті решт ми все ж таки зустрілись. Юля - найближча людина для мене серед усіх флексерів, тому зустріч з нею була удвічі приємніша. Дякую, тобі за зустріч, люблю тебе <3Дякую всім за увагу, солодких снів.
Флекс об'єднує! :)
ВідповістиВидалитиПост для мене, уляля :3
Дякую дуже, це надзвичайно приємно читати і розуміти, що робиш щось добре для когось.
Люблю тебе :*
тааак, це ж Флекс, наш рідний Флекс.
ВидалитиLove u, too <3