#HaveFunInKyiv

Привіт :) Хочу потішити Вас новим постом, думаю Вам буде цікаво почитати. Отже, цей пост буде про збори в Києві, точніше про 2 незабутніх дні в Києві.
В Києві я була перший раз, тому радості було дуже багато, коли я мала їхати до Києва. От 16 квітня мені подзвонили і сказали, що я фіналіст, і я вже знала, що 26 квітня будуть збори в Києві, і для мене це були дуже довгі 10 днів, я дуже хотіла вже пошвидше п'ятницю, бо в мене був поїзд о 11 вечора. Ці 10 днів були присвячені очікуванню зборів, і ще я була дуже заклопотана виготовленням ПДД, я кожен день вставала о 8 годині, в той час як майже вся частина Львівських школярів спала, бо це були довгоочікувані весняні канікули. Сподівалась подати документи швидше, але вийшло лише перед від'їздом, в п'ятницю... І от прийшла моя довгоочікувана п'ятниця, я до останнього сиділа і нічого не робила, і лише в 9 вечора почала збиратись, ну це ж я, аххах :D Поспати в поїзді я так і не змогла, там було все, що тільки хочеш і не хочеш: храп, шуршання всяких пакетиків, булькання води, хтось бігав туди сюди, і сама більша проблема - було дуже жарко, навіть вода в крані була теплою, не було спасіння. І все таки, я пережила цей період в поїзді і о 7 ранку ми нарешті ступили на Київський вокзал. Ось воно щастя, я в Києві, вааааах. За нами приїхали наші родичі, і ми ще 10 хв їхали маршруткою, я роздивлялась величезні будинки, які різко переходили в маленькі, потім ще 15 хв йти пішки, любуватись, ще сонним, Києвом було приємно. Згодом, о 8 ранку ми вийшли з дому і попрямували на метро, Ілона вперше побачила метро, ото чудо.

В мене голова крутилась від тих довжелезних ескалаторів, там внизу досить таки холодно, і я собі подумували, що там добре було б ховатись від спеки, аххах. Їхати в метро 4 зупинки дорівнює 4 хвилинам, і от ми вийшли з метро на станції Лук'янівська, забули куди йти, і пішли направо, пройшли 200 метрів, і потім нас направили назад люди, бо треба було йти наліво, ну в принципі в мене так завжди :) Ми як прийшли під ту школу, то було 8:50, людей було не дуже багато, що я навіть здивувалась, потім при вході "фейс-контроль", який змусив мене дихати частіше, коли я сказала своє прізвище, мене ще перепитали чи я впевнена, що я Ажимова, і почали шукати на задніх листках, і тут в мене всередині все скрутилось, але я сказала, що може я є спочатку, все ж на букву "А", вона перегорнула листки, і я найшлась, фууух. І тоді, зайшовши в актовий зал школи, я зрозуміла чому людей при вході було так мало, бо всі вже були всередині, і їх було дуже багато.

Чесно кажучи, збори були дуже довгі, і не дуже цікаві, так як майже всю інформацію я вже знала, тому 3 години, це було забагато. Потім нас випустили на коридор, щоб ми пішли здавати документи, а батьки ще залишились там. Статистика Флексу цього року: на першому турі було більше 8 тисяч, на другому більше 3 тисяч, на третьому тисяча триста, десь так, і фіналістів зі всієї України є приблизно 200. Коли ми вийшли на коридор, ми нарешті зустрілись один з одним і почала балакати собі, чекаючи своє черги, щоб здати документи. Я вже і забула, які флексери щирі і хороші люди, але ці балачки в коридорі знову "повернули мені пам'ять". Нам роздали голубенькі книжечки, посібники для нас і наших батьків, ще одна маленька радість, аххах.

На цьому самі збори закінчились, і тоді ми погнали на вулицю фоткатись, наша львівська шайка.

Ай ем соу слоу -_-

І тут, я побачила маленьку дівчинку, білявку, яка скакала і всіх обнімали, я одразу її впізнала, і маленькими кроками пішла в її сторону. І тут обнімашкиии, Діанка моя :3 Ми з нею ще як з травня минулого року не бачились, тому було дуже багато емоцій, ми ще 100500 раз обнялись, і почали фоткатись вже з шайкою з різних міст.

 В той день я познайомилась з досить таки великою кількістю чудових людей, але їх було так багато, що я просто позабувала як їх всіх звати і звідки вони, ох, горе. Ми ше постояли, поговорили, посміялись і поїхали в місто з Таньою. Ми одразу поїхали на Майдан.

Ступивши на Майдан, по шкірі почали бігати мурашки, відчуття були змішані, було не приємно. Майданом доносився запах горілих шин і сміття, панувала атмосфера не живого, смерті. Прямуючи по вулиці Інститутській, на землі була стежка зі свічок, і рухаючись вверх, біля кожного дерева стояли фото хлопців з Небесної сотні, які померли саме біля того чи іншого дерева, страшно подумати, але біля кожного дерева було по 3-6 фотографій.

Вздовж вулиць стояло дуже багато палаток з щитами і касками, людей було дуже багато, всі ходили по Майдану і усміхались, фотографували себе біля барикад. Чесно, я не розумію такого, можливо в мене не правильна позиція і я занадто строго до цього ставлюсь, але для мене це було трохи дивно, що люди фотографуються на місці, де померла сотня людей, сміялись і робили різні безглузді фотографії, кривляючись... Ну добре, це вже їхня справа, в кожного своя думка. Майдан переповнений не зрозумілими емоціями, страшно було уявити, що на місці, де я зараз стою, померали прості люди. Після Майдану, ми пішли гуляти містом, тоді настрій вже мій покращився(після Майдану), ми були десь в 4 соборах, вони такі величні і красиві, що важко відірвати погляд.

Це був дуже важкий день, ми стільки находились, ноги реально дуже боліли, але ми все ж таки досить багато находились, від 1 до 6 години, ми з татом ледве дійшли додому до наших родичів.
На наступний день, я довго валялась в ліжку і не хотіла вставати, потім ще гралась з малим Марком, тато ходив, просив мене, щоб я збиралась, бо в нас мало часу, а ми ще маємо багато куди сходити, і в 12 годині мене витягнув з дому. Ми сіли на метро і поїхали до ТРЦ «Ocean Plaza».
Оххх, це просто щось не реальне, цей торговий центр був величееееезним, є 4 поверхи, на останньому кінотеатр. Ocean Plaza це щось типу нашого King Cross Leopolis, але він набагато більший, тут на кожному поверсі по 10 екскалаторів, і тут реально можна заблудитись, як це зробили ми з татом. Напевно, тут треба цілий день, щоб обійти весь торговий центр, Ілона зайшла, побачила і Ілона все хоче, почала таскати тата по всіх магазинах, ось тут емоцій переповнювали, тут дуже гарно, особливо ззовні, ще там є величезний акваріум з рибками всякими, ми навіть не встигли все обійти, як тато потащив мене на вулицю, бо "нам ще треба туди, туди і туди" :( Нічого, я ще літом їду в Київ, тому думаю продовжити культурну програму на огляд Океан Плази.

Пончики ЄС :)

Ми сіли на маршрутку і поїхали до Києво-Печерської лаври, а там неподалік була Батьківщина-Мати(Родина Мать) — монументальна скульптура, розташована на високому правому березі Дніпра на території Національного музею історії Великої Вітчизняної війни.Походили-походили, і Ілона захотіла їсти, бо ми з самого ранку нічого не їли, поїхали на Хрещатик в Мак, наїлись, виходимо і бачимо, що знімається "Караоке на Майдані", я побачила Кондратюка вживу, ахахах, постояли ще там трохи, бо потрапили майже на кінець, і пішли знову на Майдан, купили гвоздики і свічку, щоб покласти на Інститутській.

Один з величезних будинків ;)

Ще побули трохи на Майдані, і десь о 6 годині поїхали додому, на 9 був поїзд, то ж ми ще повечеряли і поїхали на вокзал, чуть не запізнились, але, то таке. Але як ми їхали вже назад, до Львова, я спала як вбита, хоч тоді виспалась.
Ось так пройшли 2 дні в Києві, моя перша поїздка сюди - вдалась. Скажу чесно, Київ дуже гарне місто, тут є, що подивитись, і тут треба було б десь 3-5 днів, щоб все обійти і роздивитись. Це місто висотних будинків, практично всі будинки 20-ти поверхові, але трохи дивно виглядає, що їх тут пхають всюди, де тільки можна, і однозначно, біля такого височенького будиночка, Ви побачите

якогось крихітного маленького будиночка, але дуже красивого за виглядом. Що я ще помітила тут, так тут майже всі будинки в них голубі, аххах >.< Кожен хмарочос їхній, є неповторним, вони тут всі різні, не було б якогось схожого будинка, в всіх різні форми, дахи одні квадратні, одні хвильками зроблені, тому цікаво було їх розглядати і дивуватись кожному, споглядаючи їхні надзвичайні розміри. Так, Київ чудове місто, столиця України, але я сюди б приїхала лише на 1-2 тижні, щоб роздивитись тут все, насолодитись атмосферою цього міста, і поїхати назад додому - до рідного міста. Я настільки закохана в Львів, що, напевно б, ніколи не змогла покинути це місто назавжди. Lviv one love <3
Дякую за перегляд, гарних Вам вихідних :)
Завжди Ваша Ілона.