Привіт всім, хто хоч краєм ока побачив мій пост :) Навіть не знаю з чого почати. Я вже 3-ій день сижу в шоці, і нарешті надумала написати сюди. Часу не було, щоб писати блог, і я тріііішечки закинула цю справу, але, здається, що може почну знову писати, і зараз, як я наберусь сміливості, то скажу, і Ви дізнаєтесь, що ж сталось.
Отже, вся суть цього блогу була не лише для того, щоб я ділилась з Вами своїми думками і переживаннями, а й через FLEX. Пригадуєте?) Десь даааалеко внизу, в мене ще є пости про Флекс, і про те, що я брала участь в програмі минулого року, але так і не почула свого дзвінка, була Флекс-лузером, мягко кажучи. Я не хотіла йти на Флекс цього року, бо боялась щераз розчаруватись в своїх силах. Але коли прийшли дати тестування восени цього року, мене витягнули йти мої флексери, за що, я їм безмежно вдячна. Отож, пішла я на FLEX цього року, проте все було не так як минулого року, минулого року я просто жила Флексом, і нічого не бачила окрім нього, я дуже хотіла стати фіналістом, але не судилось... Цього ж року, все було просто, легко і спокійно, я пішла, але вже не так хвилювалась. Думала: пройду, то пройду, ні, то ні. Пішла на перший тур - пройшла, пішла на другий - пройшла, і тут знову шок, я не знала, що ж робити, чи йти на 3 тур і здавати анкету, чи не йти, бо не була впевнена, що хочу цього так сильно, як минулого року. І знову ж таки, в хід ступають - флексери. Вони вправили мені мою сіру речовину, і я всетаки взялась за заповнення анкети, цього року я справилась з нею за 4 дня, в той час як минулого року витратила десь 1,5 тижні, ну я відповідно зразу ж віддала анкету тим, що приймали в мене співбесіду і гру, і тут наступила гармонія і спокій. Якщо минулого року, я відраховувала кожен день до квітня, малювала календар на цілу стіну, і сиділа цілими днями в групі, то цього року все було навпаки, я видалилась навіть з групи, щоб не думати про Флекс, бо знала, що це до доброго не доведе, і взагалі перестала думати про Флекс, погрузилась в навчання, і ті хто казав, що в 10 класі буде легко, Ви мене обдурили :( Як на мене, то 10 клас досить таки важкий рік, і саме в 10 класі треба вчитись, бо 11 клас - репетитори. Я не помітила як пройшов час від грудня до квітня, ну і заради цікавості, почала заходити в групу час від часу, було цікаво хто ж будуть ці щасливчики цього року. І от 16 квітня, я прихожу додому і бачу, що стіна починає наповнюватись радісними постами "Я фіналіііііст!", настрій одразу піднявся. Ну і я сижу така, пишу уроки, слухаю музику і тут включається телефон і починає грати музика на всю кімнату, я перевожу погляд на екран і бачу "+38044..", тут і сумнівів не було, що це Флекс, хоч дзвонили 19:55, а офіс працює до 18:00. Ще 2 хвилини я сиділа і просто слухала пісню, потім підняла слухавку:
- Алло..,- ледве вимовила я.
- Доброго вечора, Ілона Олександрівна?
- Так.
- Вас турбують Американські Ради в Києві, програма Флекс.
Я тупо мовчу в трубку.
- Я хочу вас привітати, ви стали фіналістом програми Флекс.
І в той момент, коли люди такого віку як я, чують такі слова, і знають, що це таке, вони зазвичай починають голосно кричати, шось типу "ААААААААААААА, шо чесно, о Боже, це точно?"
Я, спокійним голосом: "Ого, класнооо."
Дивачка, ну і добре.. Тут починають говорити дууууже багато інформації за документи, Київ, США, в мене просто ступор і я нічого не чую, записала тільки 26 квітня(це дата зборів всіх фіналістів і альтерів в Києві). І тут починається в мене 4-годинна паніка, шо я тільки не робила, кричала, плакала, сміялась, знову плакала... Я просто не вірила, що це зі мною, але саме почувши ці слова, я знову загорілась бажанням, і я б не змогла відмовитись від участі. Найстрашніше було сказати батькам, адже вони були категорично проти цього, сказали, шо я можу піти просто провірити свої знання, бо це 11 клас буде, поступлення... Приходить мама, сказала мамі, в мами шок, прийшов тато, ми сидимо з мамою, малим і бабусею на дивані, такі сумні, тато каже: "Ти ітак нікуди не поїдеш", в тата чуйка, ахххах) Факт того, що вечером ми сіли і говорили, і все зійшлось до того, що я їду в США на 11 клас. Батьки, на диво, погодились, хоч я їх навіть не вмовляла. Чесно кажучи, я ще досі не можу повірити в це, може помилились? Це просто не реально.
Отже, якщо мене зараз читають ті хто не пройшов, то благаю, не засмучуйтесь, на Флексі нічого не закінчується, все лише починається, як не як, вже досить великий досвід Ви отримали. Якщо ж в Вас ще є така можливість, піти на Флекс наступного року, то не відмовляйтесь від такого шансу, підіть, Ви не пошкодуєте. Всіх фіналістів вітаювітаювітаю, побачимось 26 квітня в Києві, а альтери, якщо Ви цього надзвичайно хочете, то чекайте, все може бути, і може бути так, що Ви відмовитесь, а могли б стати фіналістом, хто його знає, скільки фіналістів може відмовитись, тому неодмінно чекайте і Ваша мрія здійсниться! Отже, саме зараз починаються справжні пригоди :)
Дякую всім за увагу, гарних Вам Великодніх свят! :)
Ваша Ілона.
Отже, вся суть цього блогу була не лише для того, щоб я ділилась з Вами своїми думками і переживаннями, а й через FLEX. Пригадуєте?) Десь даааалеко внизу, в мене ще є пости про Флекс, і про те, що я брала участь в програмі минулого року, але так і не почула свого дзвінка, була Флекс-лузером, мягко кажучи. Я не хотіла йти на Флекс цього року, бо боялась щераз розчаруватись в своїх силах. Але коли прийшли дати тестування восени цього року, мене витягнули йти мої флексери, за що, я їм безмежно вдячна. Отож, пішла я на FLEX цього року, проте все було не так як минулого року, минулого року я просто жила Флексом, і нічого не бачила окрім нього, я дуже хотіла стати фіналістом, але не судилось... Цього ж року, все було просто, легко і спокійно, я пішла, але вже не так хвилювалась. Думала: пройду, то пройду, ні, то ні. Пішла на перший тур - пройшла, пішла на другий - пройшла, і тут знову шок, я не знала, що ж робити, чи йти на 3 тур і здавати анкету, чи не йти, бо не була впевнена, що хочу цього так сильно, як минулого року. І знову ж таки, в хід ступають - флексери. Вони вправили мені мою сіру речовину, і я всетаки взялась за заповнення анкети, цього року я справилась з нею за 4 дня, в той час як минулого року витратила десь 1,5 тижні, ну я відповідно зразу ж віддала анкету тим, що приймали в мене співбесіду і гру, і тут наступила гармонія і спокій. Якщо минулого року, я відраховувала кожен день до квітня, малювала календар на цілу стіну, і сиділа цілими днями в групі, то цього року все було навпаки, я видалилась навіть з групи, щоб не думати про Флекс, бо знала, що це до доброго не доведе, і взагалі перестала думати про Флекс, погрузилась в навчання, і ті хто казав, що в 10 класі буде легко, Ви мене обдурили :( Як на мене, то 10 клас досить таки важкий рік, і саме в 10 класі треба вчитись, бо 11 клас - репетитори. Я не помітила як пройшов час від грудня до квітня, ну і заради цікавості, почала заходити в групу час від часу, було цікаво хто ж будуть ці щасливчики цього року. І от 16 квітня, я прихожу додому і бачу, що стіна починає наповнюватись радісними постами "Я фіналіііііст!", настрій одразу піднявся. Ну і я сижу така, пишу уроки, слухаю музику і тут включається телефон і починає грати музика на всю кімнату, я перевожу погляд на екран і бачу "+38044..", тут і сумнівів не було, що це Флекс, хоч дзвонили 19:55, а офіс працює до 18:00. Ще 2 хвилини я сиділа і просто слухала пісню, потім підняла слухавку:
- Алло..,- ледве вимовила я.
- Доброго вечора, Ілона Олександрівна?
- Так.
- Вас турбують Американські Ради в Києві, програма Флекс.
Я тупо мовчу в трубку.
- Я хочу вас привітати, ви стали фіналістом програми Флекс.
І в той момент, коли люди такого віку як я, чують такі слова, і знають, що це таке, вони зазвичай починають голосно кричати, шось типу "ААААААААААААА, шо чесно, о Боже, це точно?"
Я, спокійним голосом: "Ого, класнооо."
Дивачка, ну і добре.. Тут починають говорити дууууже багато інформації за документи, Київ, США, в мене просто ступор і я нічого не чую, записала тільки 26 квітня(це дата зборів всіх фіналістів і альтерів в Києві). І тут починається в мене 4-годинна паніка, шо я тільки не робила, кричала, плакала, сміялась, знову плакала... Я просто не вірила, що це зі мною, але саме почувши ці слова, я знову загорілась бажанням, і я б не змогла відмовитись від участі. Найстрашніше було сказати батькам, адже вони були категорично проти цього, сказали, шо я можу піти просто провірити свої знання, бо це 11 клас буде, поступлення... Приходить мама, сказала мамі, в мами шок, прийшов тато, ми сидимо з мамою, малим і бабусею на дивані, такі сумні, тато каже: "Ти ітак нікуди не поїдеш", в тата чуйка, ахххах) Факт того, що вечером ми сіли і говорили, і все зійшлось до того, що я їду в США на 11 клас. Батьки, на диво, погодились, хоч я їх навіть не вмовляла. Чесно кажучи, я ще досі не можу повірити в це, може помилились? Це просто не реально.
Отже, якщо мене зараз читають ті хто не пройшов, то благаю, не засмучуйтесь, на Флексі нічого не закінчується, все лише починається, як не як, вже досить великий досвід Ви отримали. Якщо ж в Вас ще є така можливість, піти на Флекс наступного року, то не відмовляйтесь від такого шансу, підіть, Ви не пошкодуєте. Всіх фіналістів вітаювітаювітаю, побачимось 26 квітня в Києві, а альтери, якщо Ви цього надзвичайно хочете, то чекайте, все може бути, і може бути так, що Ви відмовитесь, а могли б стати фіналістом, хто його знає, скільки фіналістів може відмовитись, тому неодмінно чекайте і Ваша мрія здійсниться! Отже, саме зараз починаються справжні пригоди :)
Дякую всім за увагу, гарних Вам Великодніх свят! :)
Ваша Ілона.
